Вправи з історії

https://learningapps.org/myapps.php

 

Віримо в нашу армію. Слава ЗСУ.

Дякую,що захищаєте нас!!!

З Днем Соборності Україно!!!

На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Здавна земля наша була ласим куснем для сусідів.

 Історія України - це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність та єдність. Ідея єдності нашої держави була однією з найзаповітніших мрій українців і корінням своїм сягає глибини віків. Збирання південно-руських земель було пріоритетним напрямком внутрішньої політики київських князів Олега та Ігоря, Святослава та Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Протягом віків втіленням ідеї соборності України займалися гетьмани України: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.

 У ХІХ ст.. боротьба за незалежність продовжувалася. У 1917 р. революція у Росії знищила царат, і українці, поряд з іншими народами, отримали історичний шанс відновити власну державність. 

У квітні 1918 р. на теренах Наддніпрянщини постала Українська Народна Республіка. 

У листопаді 1918 р. на Заході постала нова держава – Західно-Українська Республіка. А 22 січня 1919 року УНР і ЗУНР об’єднались в єдину соборну Українську Народну Республіку. У той день у Києві було урочисто проголошено Універсал соборності, в якому говорилось про те, що однині воєдино об’єднаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західна та Східна. Тепер є єдина, незалежна Українська республіка.Слово соборність включає у себе єдність і згуртованість. 

І от указом президента України з 1999 ми офіційно відзначаємо, 22 січня, як День соборності України. Це надзвичайно важлива дата в історії нашої держави. Тепер Україна – одна з найбільших Європейських держав, її площа – 604 тисячі квадратних кілометрів, на ній проживає понад  110 національностей, і всі є громадянами України, які творять сьогодення своєї країни..

Отже, віковічні мрії українського народу здійснились – Україна встала з колін і на повен голос заявила про себе.

 Територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо усвідомлювати, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. 

 Матінка Україна.

Жили були люди в одній країні, вони називали країну Матінка Україна. Дуже пишалася та раділа матінка Україна своїми дітьми. І добрі її діти,  розумні, працьовиті й талановиті. Все майструють, що зламалось полагодять. Все зроблять, від того країна стає ще кращою, а як заспівають пісень, навіть птахи замовкають та слухають! Та тільки були в людей дві поганих вади, вони були дуже запальні, як починають сперечатися той до бійки недалечко. Та вперті, бачать що не праві, а від свого не відступляться. Це дуже бентежило матінку Україну, а ось сусіднього дракона це дуже тішило. І він цим одного  разу скористався!  Розігнав усіх людей з їх неньки України. Кого на північ, кого на південь, кого на схід, а кого на захід. Глянула матінка Україна, а її діточок немає… І тільки дракон плюється вогнем та дихає  димом. Заридала  бідна Україна та заховалася в глибокій печері. На її землях жили інші люди, минали роки, плинув час, а її не було…

Плакали її сини та доньки, думали загинула, та тільки нагадувала вона їм про себе то калиновим кущем, то вербою, сопілкою, то веселою колядкою, то яскравою писанкою, та мовою солов’їною .

А Україна тим часом сидячі в темній печері при каганці зшивала частинку України за частинкою. Гору до річки, село до міста, ліси до озер, моря до степів. Це була тяжка та кропітка праця, та ось настав той день коли з’єднались всі частини України. А сталося це дуже давно більше ніж  100 років назад 22 січня. Та  діти України не забули цей день і зробили його  святково - пам’ятним днем та назвали його Днем Соборності України. В цей день люди стають живим ланцюгом та своїми теплими, працьовитими, добрими, талановитими руками з’єднують нашу неньку Україну.

День прав https://www.facebook.com/100051978187628/videos/201903525478161/

Не забудь!

Незабудки голубенькі,

Дуже ніжні і малі,

На лужку при самій річці

Між травою розцвіли.

І такі вони несмілі,

Налякав їх хтось, мабуть,

Що усім шепочуть тихо:

«Любий друже! Не забудь!»

Виготовляли незабудки спільно із учнями гпд

Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів. У ХХ столітті українці пережили їх тричі. Наймасштабнішим за кількістю людських жертв був голодомор 1932-1933 років. Саме його нині називають геноцидом українського народу. Його жертвами в Україні стали, за різними даними, від 3,9 до 7 мільйонів людей

Тиждень історії в школі

Історія – це п’єса, яку грають щоразу інші актори"

З метою активізації пізнавального інтересу учнів до історії, розширення й поглиблення знань та умінь учнів з предмета, в школі з вересня 6 по 10 грудня було проведено Тиждень історії.

Проведення Тижня історії – це не стільки розваги для учнів, скільки одна з форм організації навчання, засіб виховання, шлях до порозуміння з учнями; мета якого, розвиток інтересу учнів до вивчення навчальних предметів, розвиток творчих здібностей, логічного та аналітичного мислення, вміння висловлювати та відстоювати власну думку, формування естетичного смаку учнів.

У рамках тижня історії 8 та 6 класи підготували гру для учнів школи "Хто під маскою".

Спробуй свої сили

«Гра — це діяльність».

Особливе місце посідає гра в житті дитини. У дошкільному віці діти живуть грою, вона є необхідністю. Через гру дитина пізнає світ, входить у світ людських стосунків та взаємодій. Не менш важливу роль виконує гра у школі.

Ігрова діяльність на уроках сприяє підвищенню зацікавленості до предмета і полегшує засвоєння складних теоретичних понять. Таким чином, гра, яка є необхідністю та основним видом діяльності дитини, одночасно стає головним засобом і навіть умовою інтелектуального розвитку учня.

На уроці історії України проходи вбивство "Сторінками національно визвольної війни",створювали сторінку Богдана Хмельницького у соц.мережі.

На уроці всесвітньої історії проводили вікторину "Реформація та Контрреформація",розв'язували історичні рівняння.

 З днем незалежності Україно!!!

Не має значення, де ми народилися: у Києві чи Севастополі, Львові чи Донецьку, Полтаві чи Одесі, не має значення скільки нам років і якою мовою ми говоримо. Лише одне має вирішальне значення: наша спільна Батьківщина і наше спільне майбутнє. І тільки разом ми можемо його змінити на краще. Зі святом вас! Слава Україні!

Фотоквест до 30-ї річниці незалежності!

До привітань доєднуються і наші наймолодші школярі.

Щороку, 1 червня, в Україні відзначається свято маленьких громадян нашої країни –Міжнародний день захисту дітей.

Водночас це й свято тих, хто завжди поруч з дітьми, хто піклується про них і допомагає твердо стати на ноги – батьків, вихователів, учителів, наставників.

Саме заради здійснення всіх дитячих мрій та сподівань, заради їхнього щастя дорослі готові долати всі труднощі і перешкоди.

Сьогодні цей день набуває особливого значення, адже на превеликий жаль, і в Україні є діти, яким бракує тепла, дружнього спілкування з однолітками, справжнього дитинства і мирного неба над головою!

Щиро бажаємо вам, дорогі наші маленькі друзі, вашим батькам, бабусям і дідусям, миру, міцного здоров’я, щастя, добра та сімейного затишку.

Нехай дитинство буде яскравим, захоплюючим, сповненим любові, ласки та добра!

День Європи. Танцювальні банси учнів групи продовженого дня під музику Євробачення

https://drive.google.com/file/d/1f8R4qty7b4-JIr_vVmWOc2ViHkbufosQ/view?usp=sharing

 Матеріали для молодших школярів розміщені по тегах:

-навчаємось-граючись

-фізкультхвилинки

-творча майстерня

-загадки для дітей

 

Для кожного щастя означає щось своє. Адже щастя відносне. Для когось це мільйони на банківському рахунку, а для когось - сім'я. Але насправді щастя ховається в тому, чого ми часто не помічаємо - в усмішках рідних тобі людей, коли зібралася вся родина за смачним сніданком; в маленькому кошеняті - яке дивиться на тебе і всім своїм маленьким сердечком сподівається на допомогу; щастя в запітнілому склі, по якому провів пальцем - і вже малюнок; в паперових листах, які випадково одержав від листоноші, а відкривши, прочитав такі теплі слова; щастя криється в нічних розмовах, лежачи на траві й дивлячись на мерехтливі зірки. Щастя в заходах і світанках. Щастя в кожному зітханні. Варто тільки придивитися воно завжди поруч

Вітаємо із Міжнародним днем щастя!

Шановні семикласники тут зможете знайти матеріали до уроків та посилання на інтерактивні вправи

https://padlet.com/vovchuk987/1n5vutt2y2d00r1t

       Сьогодні, 22 січня 2020 року, в Україні  відзначають одне з найважливіших державних свят, роль якого в історії країни важко переоцінити, – День Соборності України.

  Щорічно в цей день відзначають важливу історичну подію, що відбулася в 1919 році – проголошення Акту злуки Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. Також цього дня згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року. Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР.

      Оскільки це свято пов’язане з процесом об’єднання українських земель, заходи, що проводяться 22 січня, покликані відобразити саме його. Мабуть, найбільш знаковий з таких відбувся в 1990 році і отримав назву «Живий ланцюг». Тоді люди вишикувалися «ланцюгом» від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у такій акції взяли до трьох мільйонів людей.

  

День Соборності України – день, який символізує єдність земель України. Це одне з найважливіших свят нашої країни, яке підкреслює, що ми всі – це один народ і ніякі рубежі не зможуть нас розділити.

ФЛЕШМОБ УЧНІВ 5-7КЛАСІВ ВЕЛИКОБЕРЕЗОВИЦЬКОЇ ЗОШ 

https://drive.google.com/file/d/1h3xLexxvqLdaNMiT5GTWABZtYr8UhSKN/view?usp=sharing

Навчання під час карантину!!!

Навчання під час карантину!!!

Як вберегтися?https://m.censor.net.ua/ua/news/3177895/moz_stvorylo_multfilmy_pro_koronavirus_yak_uberegtysya_i_scho_robyty_videoinfografika?
fbclid=IwAR0sZqyEZrbhMJ4pOvMNJkp9mzJa3jdcBAQrHdSw0QnJMkiMDhaCPMozf6Q

Подорожі онлайн

https://vn.20minut.ua/kul-tura/podorozh-ne-vihodyachi-z-domu-39-muzeyiv-svitu-yaki-mozhna-pobachiti-o-11042651.html?fbclid=IwAR25CB8-X9bEm6tsFPdASVTOmBiijU4UILaopNFDkE-Y99GhARIa5kxJDUk#utm_source=Facebook&utm_medium=social&utm_campaign=20minut
Національний музей Другої світової війни
https://www.warmuseum.kiev.ua/_ua/expositions/online_excursion/?fbclid=IwAR1_IMK3jth7NJScEA7spAXlzcpIAO8XRFJaf869ZcKLI1i4U8_pxcvJEAo#video-1

Віримо в нашу армію! Слава ЗСУ! Дякуємо, що захищаєте нас! 

Голодомор 1932-1933 рр

Переглянь відео

https://drive.google.com/file/d/1n0JZAPQj9GNFKKGmXlrbIfltSp5cV4Jw/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1-a05txU_tZ2X61kBPq1kqlTT-5JWXzGu/view?usp=sharing

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу. 

Помічаю: не замки — твердині, 

не храми — Скам'янілий чорнозем

 — потріскані стіни плачу. 

Піднялись, озиваються в десятиліттях 

З далини, аж немов з кам'яної гори 

Надійшли. 

Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття» 

І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

-         У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій.

Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.

Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану – це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, - це друге. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім інше. Особливо – голоду, який створили навмисно. Ви вже знаєте, що в Україні родючі землі і вона багата хлібом. Ще нашу Україну називали «житницею Європи».

Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає від голоду?

Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, радувалась, що зможе прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.

В ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше – помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2/3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.

Саме так влада поступила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки минулого століття.

Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти усього людства.

А чи так давно це сталося? Ні. Ще досі живі свідки тих часів. Серед них можуть бути ваші бабусі, дідусі. Запитайте у них, що вони знають про Голодомор. Можливо ви почуєте від них багато нового і страшного, але не бійтеся чути це. Не бійтеся питати про це. У свого діда чи бабусі, сусіда чи родича.

Ця трагедія ніколи не повториться. Наша пам'ять не дозволить нікому це зробити.

Це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам’яті. Ми не можемо це забути.

         - Сьогодні ми згадуємо страшну сторінку нашого народу – Голодомор 1932-1933рр. Ця трагедія забрала життя мільйонів наших земляків. В українських селах від голоду помирали і дорослі, і діти.

         Але найстрашнішим є те, що голодомор був створений спеціально.

          Український народ – свободолюбивий. Проти його свободи боролися у різні способи. Керівництво держпви винайшов власний, один з найжорстокіших за усю історію людства. Він залізною рукою впровадив терор і голодну смерть.

Дотепер ми не знаєм імен всіх, хто загинув від голодної смерті. Їх не називали героями. Їм не ставили пам’ятників чи обелісків.

Нас просто заставляли про це забути. Але пам'ять не можна знищити!

День української писемності та мови

СТОП БУЛІНГ!!!

До 75-річчя депортації кримськотатарського народу

Операція радянських військ з вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.

11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». В ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, – які стали обґрунтуванням для депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, бо абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

Операція з депортації кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася 20 травня. Для втілення примусового виселення кримських татар було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини. Формально дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. В реальності ж депортованим вдавалося прихопити з собою в середньому 20-30 кг речей та продуктів. Абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою або потрапила до рук мародерів. Впродовж 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселили 180 014 осіб, для перевезення яких використали 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправили на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслали на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом за перші два дні з Криму було депортовано 191 044 осіб. Окремо під час депортації було заарештовано 5989 осіб, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу». Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

У ході червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна чисельність вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб на загальне спецпоселення + 6 тис. у табори управління резервів + 6 тис. до ГУЛАГу + 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту = 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців було також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через змішані шлюби.

Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, певна частина кримських татар в дорозі загинула. Кількість таких за офіційними джерелами – 191 людина – викликає сумніви. Втім, навіть радянська статистика дозволяє простежити зменшення кількості вигнаного населення.

Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 рр. в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише 1953 року дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.

Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 р. «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються усіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім’ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Звичайним явищем були втечі з місць заслання. Особливого масштабу це явище набуло 1948 р., коли втекло 8692 кримських спецпоселенця, з яких було затримано 6295 і притягнуто до відповідальності 2645 осіб. Уряд уже 21 лютого 1948 р. спеціальною постановою «Про заслання, висилку і спецпоселення» зобов’язало МВС встановити режим повного припинення втеч. 28 листопада 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом «Про кримінальну відповідальність за втечу з місць обов’язкового і постійного поселення у віддалені райони Радянського Союзу в період Вітчизняної війни» встановлювала довічний термін виселення і призначала 20-річне покарання примусовими роботами за втечу та 5 років – за переховування.

Радянський уряд 5 липня 1954 р. зняв з обліку спецпоселенців, які не досягли 16 років, а також молодь, прийняту на навчання до навчальних закладів. 13 липня 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР скасувала свій указ від 26 листопада 1948 р. про кримінальну відповідальність за втечу з місць заслання.

Відселені з Криму кримські татари були звільнені із спецпоселень на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 р. без права повернення в місця, звідки вони були вислані, та без повернення конфіскованого майна. Постанова Ради Міністрів УРСР від 15 грудня 1956 р. про розселення татар, німців, греків, болгар та вірмен, що раніше мешкали на території Кримської області і поверталися з місць поселення, визнавала неприпустимим їх повернення у Крим, а також вважала «недоцільним» розселення їх у Херсонській, Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях.

Незважаючи на половинчастість ухвалених рішень, вони все-таки полегшили громадянське становище депортованих, позбавивши їх принизливих формальностей обліку. Це давало можливість і для переселення в інші місцевості СРСР, якою поодинокі депортовані змогли скористатися.

Політичні акції кримських татар (петиційна кампанія, створення політичних організацій, акції протесту, тощо) призвели до ще одного політичного успіху. 5 вересня 1967 р. Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», який скасовував звинувачення у зраді кримських татар, але водночас проголошував нібито повне укоріненням кримських татар в Узбекистані. У січні ж 1974 р. Президія Верховної Ради СРСР скасувала заборону грекам, вірменам, болгарам та кримським татарам повертатися в Крим на колишні місця їхнього проживання.

У період після Указу 1967 р. державні органи СРСР та УРСР вдалися до іншої тактики протидії поверненню депортованих народів у Крим. Основним знаряддям її став контроль за поверненням у Крим колишніх депортованих осіб за допомогою інституту прописки (реєстрації). Особам, які намагалися повернутися на законних підставах, органи внутрішніх справ утруднювали або й унеможливлювали придбання житла. Також вони ускладнювали процес прописки або відмовляли в ній. За перебування в Криму без прописки їх у судовому порядку, а то й силоміць видворяли з півострова. Будь-які прояви протесту, спровоковані цими діями, неухильно гасилися судовими органами.

Водночас, починаючи з 1968 р., влада пішла на організацію репатріації через так звані оргнабори. 1969 р. цим шляхом до Криму повернулося 104 сім’ї, 1970 – 45 сімей, 1971 – 65 сімей. При цьому, через доскіпливі перевірки кандидатів на переселення, не виконувався навіть мізерний план.

Кримські татари переселялися і самостійно. Наприкінці кінці 60 – поч. 70-х рр. до Криму прибуло 195 сімей (3496 осіб). Крім того, депортовані селилися й у інших областях Української РСР, зокрема Херсонській області – 1541 чол., Запорізькій – 1063, Донецькій – 633, Одеській – 61. На 1 травня 1973 р. в республіці проживало 6874 представника кримських татар.

14 листопада 1989 р. Верховна Рада СРСР  прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав». Відтак, відновлення за рахунок держави майнового та іншого стану репатріантів, до того, яким він був до моменту депортації, набуло необхідної легітимності.

Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації.

День Європи

З 2003 року третьої суботи травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року. У 2020 році День Європи в Україні припадає на 16 травня.

Для українців це особливий день. Ще з античних часів Україна є повноправною та невід’ємною частиною європейської спільноти – великої родини, об’єднаної прогресивними демократичними поглядами. Цей день – чудовий привід вкотре засвідчити прагнення України жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи.

У  травневі дні український народ, разом з Європою та світом, вшановував мужність і жертовність тих, хто пройшов палаючими фронтовими дорогами Другої світової війни, на чию долю випали тяжкі роки окупації та пекло нацистських концтаборів, хто в післявоєнні роки відроджував тисячі перетворених на руїни українських міст і сіл.

Внесок українського народу у перемогу над нацизмом неможливо переоцінити: понад 9 мільйонів осіб було забрано з України до радянських Збройних Сил, близько 4 мільйонів з них полягли в запеклих боях, рятуючи світ від нацистського поневолення. З нашою країною пов’язані основні вирішальні події на радянсько-німецькому фронті.

 Низько вклоняємося  – всім, хто на своїх плечах виніс тягар воєнного та повоєнного лихоліття.

Український народ завжди прагнув миру і добросусідства. Та сьогодні, коли військова агресія на сході країни знову затьмарила наше небо, забираючи життя кращих українських воїнів, ми зі зброєю в руках готові відстоювати свою незалежність та територіальну цілісність. Титанічна битва нашого народу за перемогу триває. Священний обов’язок кожного з нас – бути гідними подвигу батьків і дідів та зробити все для того, щоб на мирній землі виховувати дітей, радіти успіхам у досягненні трудових цілей.

Пам’ятаємо! Перемагаємо!

26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне покоління. 31 рік минає вже  з часу вибуху на Чорнобильської АЕС, події, що стала за визначенням ООН, «найбільшою ядерною катастрофою в історії людства». Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації.

Ця біда назавжди залишиться у пам’яті людей, як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити і гіркі плоди. Людство ще не знало техногенно-екологічної катастрофи таких масштабів.  

Дітям про ЧАЕС (МУЛЬТИК)

Готові шкільні презентації

https://gdz4you.com/prezentaciyi/istoriya-ukrayiny/page-20/

СТАРТУЄ ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА ОНЛАЙН:

 https://mon.gov.ua/ua/news/o-1000-startuye-vseukrayinska-shkola-onlajn-rozklad-i-temi-urokiv-na-tizhden-posilannya-na-youtube-mon-de-translyuvatimutsya-uroki-dlya-vsih-klasiv

Уроки на телебаченні: з’явився розклад занять для 5-11 класів https://nus.org.ua/news/uroky-na-telebachennya-z-yavyvsya-rozklad-zanyat-dlya-5-11-klasiv/

Воскресіння Ісуса Христа – це подія, яка змінила розвиток та життя всього людства. Адже Син Божий своє смертю та воскресінням надав усім людям надію на вічне життя. Це символ перемоги над гріхами та над смертю.

                               Персоналія ЗНО    

       

              Блаженніший Любомир Гузар

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви

Народився	26 лютого 1933 року у м. Львів.
Священичі свячення	30 березня 1958 року із рук Преосвященного владики Амвросія Сенишина, екзарха Стемфордського.
Єпископська хіротонія	2 квітня 1977 року відбувалася таємно в монастирі Студійського уставу в м. Кастель-Гандольфо, поблизу Рима (Італія).
Верховний Архиєпископ	26 січня 2001 року обраний Синодом Єпископів Української Греко-Католицької Церкви.
Помер	31 травня 2017 року у с. Княжичі, поблизу м. Києва.

Дитинство та родина

Народився Любомир Гузар 26 лютого 1933 року в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. Прадідом Любомира був о. Дмитро Гузар — священик УГКЦ, парох у містечку Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира Левицького (більше відомий за псевдонімом Василь Лукич).

У 1944 році сім’я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбург продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 в США, закінчив середню освіту в Малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в м. Стемфорді (штат Коннектикут, США). Був членом «Пласту». Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) у м. Елленвілі (штат Нью Йорк, США). Студіював філософію в Колегії св. Василія та в 1954 році здобув ступінь бакалавра.

Священиче служіння

Богословські студії здобув у Вашингтонському католицькому університеті в Америці.

У 1958 році, як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата, одержав ліцензіат богослов’я. 30 березня того ж року владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для служіння в Стемфордській єпархії.

У 1958–1959 роках працював вчителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія, а також служив у м. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США) як душпастир оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в м. Елленвілі (штат Нью-Йорк, США).

З 1965 року — настоятель парафії Пресвятої Трійці в м. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США).

У Фордгамському університеті Нью-Йорка продовжував навчання, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь магістра.

В 1969 році переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив ступенем доктора богослов’я в 1972 році.

У 1972 році вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія).

У 1973–1984 роках викладав у Папському місійному університеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосифа Сліпого.

Єпископська діяльність

2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в м. Кастель-Гандольфо, поблизу Рима, був висвячений Патріархом Йосифом Сліпим та співсвятителями — владикою Іваном Прашком, титулярним єпископом Зигрісу, та владикою Ісидором Борецьким, єпархом Торонтським, на єпископа.

У 1978 році Патріарх Йосиф призначив єпископа Любомира Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України.

З 1984 до 1991 року — протосинкел Львівської архиєпархії в Римі (Італія).

У 1993 році разом зі всією спільнотою з м. Гроттаферрата (Італія) повернувся на рідну землю.

Владика Любомир Гузар, після повернення з довготривалої еміграції зі США, мешкав у передмісті Львова — селі Зимна Вода на вул. Сірка.

У 1993–1994 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

У 1995 році спільнота осіла у своєму монастирі Святого Теодора Студита в с. Колодіївка на Тернопільщині.

14 жовтня 1996 року, у зв’язку з поганим станом здоров’я Кардинала Мирослава-Івана Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнішого Любомира єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви з делегованими правами.

З 14 грудня 2000 (день смерті блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського) виконував обов’язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

26 січня 2001 року на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архиєпископом Української Греко-Католицької Церкви. 26 січня 2001 року Папа Римський Іван Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом Святої Софії на Віа Боччеа у м. Рим (Італія).

21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва, а титул Блаженнішого Любомира змінився на «Верховний Архиєпископ Києво-Галицький».

10 лютого 2011 року на прес-конференції в Києві Блаженніший Любомир повідомив про те, що цього дня Папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років. «Я не повинен бути провідником — настає час, коли потрібно передати важелі людям, у яких більше сили. Навіть фізичної. Вони повинні далі бачити», — заявив Блаженніший Любомир Гузар на прес-конференції у Києві, пояснивши свій крок станом здоров’я.

Однак, і після свого зречення продовжив займатися активною громадською діяльністю, зокрема був учасником Ініціативної групи «Першого грудня».

Блаженніший Любомир Гузар нагороджений чотирьма державними вищими нагородами: Орденом князя Ярослава Мудрого III ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня та Орденом «За заслуги» III ступеня.

Помер Блаженніший Любомир Гузар, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, 31 травня 2017 року у с. Княжичі, поблизу м. Києва. Похований у м. Києві в крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового. У заупокійній Архиєрейській літургії взяли участь понад 600 священнослужителів з різних єпархій України, а також з-за кордону.

Леонід Каденюк

Леонід Каденюк – це перший, і досі єдиний космонавт України, який відправився у космос. Ця історична подія відбулась 19 листопада 1997 року.

 

Леонід Каденюк народився 28 січня 1951 року в с. Клішківці, на Буковині. Він закінчив Чернігівське училище льотчиків.За свою кар’єру пілота він здійснив політ на більш як 50 типах та моделях літаків різного призначення.

В 1971 році українцю вдалось пройти величезний конкурсний відбір та потрапити до загону радянських космонавтів-випробувачів у групу багаторазової космічної системи "Буран". Зокрема, він брав участь у відпрацьовуванні глісади зниження та заходження на посадку космічного корабля "Буран" на літаках МіГ-31 та МіГ-25.Через 6 років, у 1977 році, Каденюк закінчив Центр підготовки льотчиків-випробувачів та отримав диплом і кваліфікацію "льотчик-випробувач".А у 1989 рік він отримав диплом літакобудівного факультету Московського авіаційного інституту.

У 1990–1992 роках Каденюк пройшов підготовку як командир транспортного корабля "Союз-ТМ". У червні 1995 року Леонід Каденюк переміг у конкурсі на спільний українсько-американський політ.

19 листопада 97 р. перший космонавт незалежної України на кораблі NASA полетів у Космос. Каденюк здійснив політ у складі американської команди на шатлі Columbia.

Це був справжній прорив для України. Напередодні Леонід Кучма особисто говорив з Білом Клінтоном, домовляючись за політ українця.

Леонід Каденюк у Космосі

У Космосі Каденюк пробув до 5 грудня. У кожного з космонавтів екіпажу було своє завдання. Каденюк виконував роль науковця-біолога. Екіпаж проводив експерименти з трьома видами рослин: ріпою, соєю і мохом. Космонавти мали з'ясувати як стан невагомості впливає на ріст та розвиток цих рослин.

Як пізніше пригадував Каденюк, найскладніше у Космосі було спати, адже у стані невагомості людина може заснути на стелі чи стіні. От українець спав на стіні – йому доводилось фіксувати свій спальний мішок шістьма спеціальними кріпленнями.До речі, саме завдяки Каденюкові у Космосі зазвучав український гімн.

Я був першим, хто полетів у космос із українським прапором і виконав завдання українського уряду. У 1997 році вперше український гімн пролунав у відкритому космосі,
– розповів космонавт.

Президенство В. Януковича
https://youtu.be/x8c71vVdkGk

    Янукович укладає «Харківські угоди»  квітень 2010  

Робота учениці Красінської Марії

https://www.canva.com/design/DAD3dPWRVE8/hiBH4darL0grIldhR2vOXw/edit

Цікавий сайт для створення відеопрезентацій:

Підготував Віталій Гикавчук

Підготував Ігор Вовчук

Історія України 11 клас 23.03 та 26.03

Суспільно-політичне життя України  2010-2013 роки

Конспект уроку:https://drive.google.com/file/d/1tn7B68l_rQu1sPIwAOkDl8o7w1qZMVjl/view?usp=sharing

 Матеріал до тематичної на повторення:https://drive.google.com/file/d/1qurFeslElQ-mRSLA13zQmP8RZX5HH92l/view?usp=shari
САЙТ https://znohistory.ed-era.com/m6/l31

Для групи продовженого дня

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. 

Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло. 

Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха.

Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього підчас умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим. 

Неоціненне значення має вечірній душ. 

Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.

Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу.

Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!

Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.

Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.

Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.

Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев'язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.

Переглянь пізнавальний мультфільм

https://youtu.be/X_t2fGl-7qo

До вашої уваги прості поради, що дозволять уберегти дитину від застуди: 

1. Найдієвіший засіб, який рекомендують усі медсестри у дитсадках, – змащувати носик дитини оксоліновою маззю, бодай не запобігти, то принаймні зменшити ризик захворювання малюка. 

2. Дітям треба більше гуляти, оскільки ризик підхопити якийсь вірус у приміщенні набагато вищий, ніж на свіжому повітрі. 

3. Привчіть дитину мити руки, до того ж не тільки після туалету. І що частіше вона це робитиме, то більш імовірно, що малеча менше хворітиме.

4. Загартовуйтеся, привчайте дитину до не дуже високої температури повітря удома, наприклад, удень вона не має перевищувати +21...+22 °С, а вночі – +17...+18 °С. Річ у тім, що за дуже високої температури повітря стає сухішим, що може призвести до пересихання слизової носоглотки, і як наслідок – знизити опірність до хвороб.

5. Коли виходите на прогулянку, не вкутуйте малюка, бо він, активно рухаючись, тільки прітиме, що збільшує імовірність захворювання. 

6. Не допускайте, щоб у дитини були мокрі ноги. 

7. Привчіть малюка пити не звичайний чай, а спеціальні трав’яні відвари, або ж із малиновими або смородиновими гілочками. 

8. Коли вже так сталося, що ваш малюк застудився і в нього піднялася температура, не поспішайте її збивати, оскільки це відповідь організму на вірус.
Дайте йому самому перебороти інфекцію. Температуру потрібно збивати, тільки якщо вона сягає 38–38,5 °С. Висока температура стимулює вироблення імунітету.

«Діти разом кажуть «ні» всім пожежам на землі»

Прочитай !!!

1 вогник

Здрастуйте, будьте здорові!

Звертається до вас пан Вогник,

Знавець пожеж, в званні полковник.

Наша розмова  буде, друзі,

Не про червоні маки в лузі,

Не про красу багаття влітку,

А про мою, так звану, тітку...

Я відчуваю тріск гілля, щось наближається здаля...

Мабуть вона сюди іде.

Ой знову горечко буде!

Піду я поміч пошукаю,

Сам злючу відьму не з долаю! (з’являється Пожежа)

Пожежа

Привіт усім, хто любить сірники,

Хто вогнища розводить залюбки!

Хто із вогню усім несе біду,

Хто хоч одну в житті спалив-таки скирду!

Даю я неабиякий урок:

Горить хай все: від миру - до ниток!

Тож слухайте уважно, діти,

Як правильно пожежу розпалити...

Спочатку ви по хаті походіть,

Понишпоріть і сірники знайдіть.

Часу не гайте - розведіть вогонь,

І не гасіть його, Боже борони!

Хай дим пожежі всі довкола бачать,

Бо ви - герой, а це велика вдача.

І, як герой, сховайтесь тишком-нишком

Подалі від вогню, хоча б під ліжко...

Вогник

Ой, стій, злодюго, відьмо,стій!

Ти так навчать дітей не смій.

Разом з дітьми ми про безпеку

Сьогодні будемо говорить.

Ви, звичайно, знаєте, що таке вогонь. Де можна з ним зустрітися, побачити?

Дуже давно люди не вміли добувати вогонь. Траплялося, що під час грози блискавка запалювала дерево. Поки воно горіло, люди грілися, готували їжу, а якщо вогонь згасав, то запалювати його ніхто не вмів.

Пізніше люди навчилися добувати вогонь за допомогою тертя однієї палички об іншу, каміння об каміння.

Вогонь завжди потрібний людям. Сила вогню дуже велика: її використовують для запуску ракет, космічних супутників, у доменних печах - для виплавки металу; у теплоелектростанціях - для виплавки металу; в теплоелектростанціях - для одержання струму; у побуті - для тепла і приготування їжі.

Але вогонь буває злим і страшним: він може спричинити пожежу, що призводить до значних матеріальних збитків і навіть до загибелі людей. Вогонь може завдати людині болючих травм у вигляді опіків, які важко лікувати.

Ви, мабуть, знаєте, що коли доторкнутися до гарячого чайника або до відкритого вогню, то шкіра починає червоніти, з’являється пухир, який з часом лопається, спричиняючи нестерпний біль; така рана довго не заживає.

ПОДУМАЙТЕ!!!

Коли у квартирі може спалахнути пожежа???

Казка «Козенята і вогонь»

Вогонь працював у Кози у печі - Варив їй куліш, випікав калачі.

Вона ж годувала щоранку малят - Трійко біленьких своїх козенят.

Ось мамі вже з дому рушати пора.

Лишається в хаті сама дітвора.

Ми будемо слухняні, - синок запевняє.

Куди ж це найменше спішить козеня?

Воно потихеньку взяло сірники

І вогник маленький пускає між тріски:

Ану, як у мами моєї, гори!-

I ось уже дим потягнувсь догори - Сердитий вогонь розходивсь, гоготить!

Сестричка з найменшим сховались у мить.

А брат не злякавсь:

101 подзвоню!

Врятують пожежники нас від вогню!

Алло! Загорілася хата в Кози!

Адреса: Діброва, провулок Лози,

А номер в нас другий,

Швидше сюди!

Мерщій порятуйте од злої біди!

Спішили сусіди - Лисиця й Ведмідь,

І Заєць - відомий усім скорохід.

І мчались в машині ген-ген із гори Пожежники вмілі і мужні - Бобри.

Вогонь не давався, пручався, шипів,

Сердитий вогонь погасати не хотів - Не дуже він любить сидіть у печі,

Варити куліш і пекти калачі.

Пожежу згасили.

Живі малюки

І каже Бобер: - Не беріть сірники!

І мовить Коза: - Пам’ятайте завжди,

Що гра із вогнем приведе до біди!

- Що стало причиною виникнення пожежі у будиночку Кози?

- Чи можна ховатись, коли виникає пожежа?

- Завдяки кому всі козенята були врятовані?

- Чи правильно викликав старший брат пожежників?

Правила поводження з газом

У кожного з вас є газова плита. 

Ви, мабуть, бачили блакитне полум’я, на якому батьки готують їжу. І, звичайно, знаєте, що то горить газ.

Вже багато років люди використовують газ, приносячи велику користь. Але він може завдати шкоди.

Якщо у приміщенні відчули запах газу, потрібно:

Повідомити дорослих;

Відкрити вікно, провітрити приміщення;

Закрити крани на плиті і перекрити газ на трубі;

Не вмикати світла і не запалювати сірників;

Зателефонувати 104

Щоб життя було у безпеці до  Вас прийшов Лист

Не вмикай на кухні газ - раз,

Не клади в за піч дрова - два

В лісі сірників не три – три

 Не лишай вогонь в квартирі -чотири,

Не лягай при свічці спати - п’ять

 Іскра впала на підлогу - погасіть - шість,

Зачиніть вікно, коли в небі грім – сім

 У грозу під деревом не стійте в лісі - вісім,

З сірником не забавляйтесь знічев’я - дев’ять,

Пам’ятайте всі, про що в лічилці йдеться - десять.

 ПОДУМАЙТЕ!!!

Що нового ви дізналися сьогодні? Чого ви можете навчити ваших менших друзів?                                                      

МУЛЬТИКИ ПРО ПОЖЕЖНУ БЕЗПЕКУ

https://youtu.be/pllibn-C3x0
https://youtu.be/bRezik8LHtA
https://youtu.be/xZCk0WRoQK8 -Урок тітоньки Сови -приборкувач вогню

А тепер давайте закріпимо у грі!!!

https://learningapps.org/2756326

Уроки обережності - Побутові прилади

Казки (намалюй ілюстрації до прослуханих казок)

https://youtu.be/h54WhvJvWT8 - ПАН КОЦЬКИЙ

https://youtu.be/9LpK4eRoUvo - ІВАСИК ТЕЛЕСИК

https://youtu.be/5xyMlMly7PI Райдугонита дракониця Монстрильда

https://www.youtube.com/watch?v=Jgjgj0JvXwg-Як звірі хату будували

https://youtu.be/SB4PK2HT2TQ-Загублене цуценятко

https://youtu.be/W0GH6L_MdNM-МЕД ДЛЯ МАМИ

https://youtu.be/nrVFvSAAywU-ТРОЯНДОЧКА ТА БІЛЯНОЧКА

https://youtu.be/Db7KQA0B2oc-їЖАЧОК ТА СОЛОВЕЙКО

https://youtu.be/37ZCFbf2lCI-Літачок

https://youtu.be/4WRrHmb9RoI-Золотоволоска і три ведмедики

https://youtu.be/KaOls3vnyTQ-СЛОН НА ІМЕННЯ ГУДЗИК

https://youtu.be/s7wXiZs6T5M-ІСТОРІЯ ПРО ВІСЛЮЧКА ЯКАЛА

https://youtu.be/xT0mAFNiprE-ПІРАТСЬКІ ІСТОРІЇ

https://youtu.be/50f0WQ2_6Ns

https://youtu.be/8YRKNvqMUTw-МИШКОВІ МИШІ

https://youtu.be/_tmR-z585NY-ІВАСИК ТЕЛЕСИК ТА КОЩІЙ

https://youtu.be/i0ijhQcq0O8-АЗБУКА ДРУЖБИ

https://youtu.be/y___lLen79A

РОЗМАЛЬОВКИ ОНЛАЙН
https://pustunchik.ua/ua/games/coloring/koshenia-podarunky
https://pepi.com.ua/rozmalovky-onlain.htmlhttps://www.igraemsa.ru/igry-dlja-detej/risovalki/zhivotnye/raskraska-ljagushka-kvakushka

ПІЗНАВАЛЬНІ ІГРИ

https://learningapps.org/3187496 -СВІЙСЬКІ ТА ДИКІ ТВАРИНИ
https://learningapps.org/1491235-ПЕРЕЛІТНІ ПТАХИ
https://learningapps.org/1485500-ХТО ТА ЧИМ ХАРЧУЄТЬСЯ
https://learningapps.org/1476124-ПЕРШИЙ МІЛЬЙОН
https://learningapps.org/6737457-ВЕЛИКОДНІЙ КРОСВОРД
https://learningapps.org/1407132-ЗНАЙДИ МАМУ
https://learningapps.org/2055465 ЯК ЕКОНОМИТИ ВОДУ

 Трішки попрацюймо !!!

Казкові задачі

http://www.myshared.ru/slide/1081160/
https://drive.google.com/file/d/182U2lR0kt2ZUsr9GJIAJVrJPOKcWdAUZ/view?usp=sharing
https://drive.google.com/file/d/1UQ5mUt_t93I5CjLMtWtx1uA9O7Bl3qqt/view?usp=sharing
https://drive.google.com/file/d/1MDo-kyobuULEu6PqscZahLrnpSOBHlXY/view?usp=sharing
https://drive.google.com/file/d/1Q1hROVDEzF1AMBW6lVhegd4coAmA4gm5/view?usp=sharing

ПОДОРОЖУЄМО УКРАЇНОЮ НЕ ВИХОДЯЧИ ІЗ БУДИНКУ

https://www.youtube.com/watch?v=tfzkG8kMcAc

https://museums.authenticukraine.com.ua/ua/

Вправи для діток
https://learningapps.org/2882166

https://learningapps.org/3177758

https://learningapps.org/7154038

7 чудес Української природи
https://youtu.be/R795gjM3xj4

Пізнавальні сайти для Вас і для ваших діток

https://childdevelop.com.ua/
https://lingualeo.com/ru/utm_source=ga&utm_
https://learning.ua/
http://www.megaznaika.com.ua/
http://levko.info/

ЦІКАВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ УВАЖНИХ МАЛЯТ

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКИ (РУХАНКИ)

ІНШІ РОБОТИ ШУКАЙТЕ ПО РУБРИКАХ

Необхідні правила етикету для дітей

Про людей судять по їх поведінці в суспільстві. Основні правила поведінки, які прийняті суспільством, називаються етикетом.
    З давніх часів у кожному королівстві був свій етикет – свої правила пристойності. Це була ціла наука, яку потрібно було вивчати і володіти нею досконало. Це була дуже важка, кропітка праця, але з часом правила поведінки спрощувалися (нам вже не потрібно при зустрічі робити незвичні па та поклони з капелюхом, як це було при дворі Людовика XIV) і набули загальних рис.
    Так що нам ще пощастило. В основі сучасного етикету лежать досить прості правила поведінки. Їх не так багато, і якщо, ти вивчиш норми етикету і не забудеш ними правильно користуватися, в будь – якій найвишуканішій компанії ти будеш почуватися вільно та розкуто і завжди будеш мати перевагу перед багатьма, які на жаль не користуються цими правилами. Тому читай далі та мотай на вус.

Деякі загальні правила етики.

Основне правило можна сформулювати так:
    Дівчата мають перевагу перед хлопцями.
    Жінки – перед чоловіками, старші перед молодшими.
    Інваліди чи хворі перед здоровими.
    Наприклад вони вирішують, чи починати з ким не будь розмову, першими входять до кімнати і т.д. При знайомстві роблять інакше: спочатку називають дівчині ім’я хлопця, старшому ім’я молодшого. Дівчатам, жінкам, людям похилого віку слід поступатися місцем у громадському транспорті.
    По сходах хлопець повинен іти так, щоб мати можливість в разі необхідності допомогти дівчині. Тобто піднімаючись, знаходитися за нею, а спускаючись – перед нею. Якщо ти когось ненароком зачепив то обов’язково вибачся.   

 Щоб мати хороші манери, дуже важливо правильно тримати своє тіло. Потрібно зажди керувати своїми рухами: сидиш ти чи стоїш. Негарно ходити занадто швидко, перестрибувати через кілька сходинок. Руки при ходьбі повинні рухатися легко, природно. Упиратися руками в боки , засовувати їх в кишені – дурний тон.
    Манера сидіти часто дозволяє судити про те наскільки людина вихована. Сидіти потрібно рівно на передньому краї стільця (до речі і для твоєї постави це дуже важливо), не розводь занадто коліна, не закладай ногу за ногу.
    Від багатьох досить поширених поганих звичок необхідно позбуватися.
    Наприклад, чоловіку недопустимо ходити неголеним – це негігієнічно та неестетично. Дурним тоном вважається мати недоглянуті руки. Нігті повинні бути не надто короткими. Кусати нігті недопустимо. У багатьох є звичка розчісуватися у компанії інших людей. Це верх непристойності. Погана звичка сякатися у хустинку у присутності інших людей та прочищати ніс.
    Мовний етикет або етикет спілкування також має дуже велике значення.
    Привітання.   Хто повинен вітатися першим?
    При зустрічі зі знайомими людьми обов’язково привітайся. Прийнято вітатися не тільки зі знайомими але і з людьми, які живуть по сусідству.
    По встановленому звичаю, першими вітаються хлопці з дівчатами, чоловік з жінкою, молодший зі старшим. Якщо ти хочеш звернутися до когось з проханням то спочатку ввічливо привітайся, а потім вже перейди до справи. Зі знайомими людьми вітайся не тільки тоді коли ти впевнений в тому, що вони тебе помітили, але і тоді коли не впевнений чи помітили вони твою присутність. Неважливо, якщо ти в цьому випадку не отримаєш відповіді.
    Якщо ти прийшов в гості не забудь, що той хто прийшов пізніше завжди вітається з усіма присутніми перший. Якщо ти прийшов , коли вже всі сидять за столом, повинен спочатку привітатися з дівчатами, а потім – з хлопцями.  

  Коли звертаються на «ТИ» а коли на «ВИ».    У минулі часи писалися цілі трактати про те, як люди повинні звертатися один до одного. В наші дні це питання не здається таким складним. «Ти» звичайно кажуть один одному родичі, друзі, діти. Дорослі звичайно звертаються до дітей на «Ти».
         Існують люди, які вважають, що звернення до когось на «Ти», дає їм право вести себе в розмові зверхньо. Це глибоко помилкова думка. На “Ви” звертаються до всіх незнайомих та старших від тебе людей.
    Необхідно звертатися до всіх у ввічливій формі.
     Розмова по телефону.    В наші дні телефон став найбільш розповсюдженим засобом зв’язку, який допомагає в повсякденній робот і приватному житті. Не варто нагадувати, що не будь-який час підходить для розмов по телефону. Не слід телефонувати другу чи подрузі рано вранці чи пізно ввечері, а тим паче вночі.
    Починаючи розмову не забудь привітатися, а закінчуючи попрощатися. Якщо в тебе гості, а тобі хтось телефонує зведи розмову до мінімуму. Окрема тема, це спілкування по телефону у людних місцях та громадському транспорті.

    Часто доводить бачити, як хтось їдучи у автобусі чи тролейбусі розмовляє весь час по телефону долучаючи мимовільно до розмови всіх пасажирів у салоні. Це просто верх непристойності та невихованості.
    Всім пасажирам транспорту зовсім необов’язково бути учасником вашої розмови з товаришем.   

 Коли тобі хтось телефонує, а ти знаходишся десь у місті або у громадському транспорті де навколо багато людей, то просто вибачся перед товаришем, поясни йому, що ти зараз не можеш розмовляти і передзвониш йому, коли будеш мати можливість.
    Якщо ти запам’ятаєш всі ці прості правила і надалі будеш ними користуватися, то можна сказати, що ти оволодів найважливішими основами сучасного етикету, і це тобі ще не раз стане це в пригоді. Тому що виховані люди завжди мають перевагу над іншими.

    
    Дізнатись більше про етикет ти зможеш переглянувши наступні книги:

  Етикет від А до Я / авт.-упоряд. Н.В.Чудакова; іл. В.Л.Гальдяєва. - К: Школа, 2000. - 111 с.: іл.
    Не вдаючись до повчань і нотацій, книжка знайомить великих і маленьких читачів з абетковими істинами: як поводитися в автобусі і в театрі, що таке панібратство, що таке охайність, як правильно їсти яйце, зварене нарідко, і чим ввічливість відрізняється від тактовності. Вишукані й дотепні замальовки цієї книжки допоможуть нам усім по-новому поглянути на себе й на людей, що нас оточують.

    Енциклопедія для юних леді / авт.-упоряд. І.Гончаренко. - Харків: Промінь, 2006.- 64 с.: іл.
    «Енциклопедія для юних леді» розрахована на дівчат молодших класів.
    Мета цієї книги - викликати у дитини бажннпя досягти досконалості.
    Книга дає практичні поради як покращити свою поведінку та стосунки оточуючими.

    Енциклопедія для юних джентльменів / авт.-упоряд. І.Гончаренко. - Харків: Промінь, 2002.- 64 с.: іл.
    «Енциклопедія для юних джентльменів розрахована на хлопчиків молодших класів.
    Мета цієї книги - визвати у дитини бажання досягнути досконалості.
    Книга дає практичні поради, як покращити свою поведінку та стосунки з оточуючими.

Мультфільм "Як песик та кошеня підлогу мили"